Архітектура становлення

Хто ми є і ким ми ще тільки стаємо?

Я виріс у Південно-Східній Азії, вбираючи цінності як східних, так і західних культур. Ідеї про життя, що має мету, та самотрансформацію були частиною мого мислення змалечку. Стоїцизм я відкрив для себе пізніше. Це не були концепції для продукту — це були способи думати про те, як жити, що є важливим і якою людиною я можу стати.

Це мій особистий досвід, а не опис кожного, хто виріс у Південно-Східній Азії. Ані східні, ані західні цінності не є єдиною, однорідною традицією. Що залишилося зі мною, так це можливість сприймати світ з різних точок зору, продовжуючи при цьому змінюватися.

Значно пізніше питання про технології дало цим роздумам новий контекст: Як ШІ та приватність можуть працювати пліч-о-пліч? Саме це питання стало відправною точкою для розробки Zeredi, хоча мій інтерес до ідентичності та трансформації виник значно раніше. Це питання і досі визначає підхід Zeredi до приватності.

З концепцією мультивсесвітів я познайомився ще пізніше. Разом із роздумами про дедалі потужніший ШІ, вона запропонувала ще один спосіб замислитися про ідентичність: про життя, які ми могли б прожити, про грані нашої особистості, що проявляються в різних ситуаціях, і про майбутнє, якого ми ще не досягли.

Усі ці нитки сплелися в одному питанні: Що означає ідентичність у світі, де центром є ШІ? Як нам описувати себе, коли навіть звичайне життя постійно змінює відповідь?

Ці питання не з'явилися після створення продукту як історія для його виправдання. Моделі виникли пізніше, виросли з цих роздумів про приватність, ідентичність і становлення. Не думаю, що я б спроєктував їх, не поставивши цих питань спочатку.

Чи достатньо одного профілю, щоб вмістити всі версії нас самих?

Перш ніж створювати новий спосіб опису людини, ми почали думати про те, що жоден опис ніколи не зможе відобразити повністю.

Питання, що передують формі

Технологічна сингулярність — це гіпотетична ідея, а не невідворотне майбутнє, яке ми претендуємо передбачити. Для мене вона відкрила питання про безперервність «я»: Якби сингулярність була реальною, чи залишився б той, хто опиниться по інший бік, мною?

Сама по собі ідея сингулярності не дає відповіді на те, що стається з ідентичністю особистості. Але уявлення про таке майбутнє зробило це питання особистим: що б зробило ту людину все ще мною і що могло б змінитися настільки, щоб я перестав себе впізнавати? Це було філософське питання, а не прогноз щодо конкретної технології чи твердження, що система здатна зберегти людину.

Мультивсесвіт відкрив інший напрямок для роздумів. Ми не шукали доказів існування альтернативних версій нас самих. Ця можливість була лише уявною дверима: а як щодо тих варіантів життя, які ми ніколи не обирали, або тих сторін особистості, які певні обставини ніколи не дозволяють нам проявити?

Нам не потрібен інший всесвіт, щоб відчути цю багатогранність. Ми можемо бути стриманими в одній кімнаті й відкритими в іншій. Ми можемо плекати амбіцію в таємниці задовго до того, як вона стане помітною для інших. Частина нас не стає фальшивою лише тому, що вона відсутня в теперішній картинці.

flowchart TB
    you["You"]
    you --- professional["Professional you"]
    you --- mom["Mom you"]
    you --- daughter["Daughter you"]
    you --- student["Grad student you"]
    you --- dreams["Your dream you"]

Одна людина, різні грані життя. Ці ролі можуть перетинатися; вони є прикладами, а не чеклистом чи вичерпним описом вас.

Ці пізніші ідеї повернули мене до теми самотрансформації, про яку я думав ще на самому початку. Іноді ми відкриваємо в собі нову сторону. Іноді ми змінюємося. Опис має залишати місце для обох варіантів, не вимагаючи, щоб кожна нова відповідь доводила помилковість попередньої.

Ці ідеї не дали нам готової архітектури. Вони дали нам питання, які варто було закласти в її основу.

«Я», яким ми є, і «Я», яким ми стаємо

Цінності, з якими я виріс, разом із ідеями, що відкрилися мені пізніше, зробили це чимось більшим, ніж просто питанням про цифрові профілі. Життя, що має мету, змушує замислитися про те, до чого ми рухаємося. Стоїцизм спонукає до роздумів про наші судження, вибір і реакції на те, що ми не можемо контролювати. Самотрансформація закликає нас залишити місце для змін. Це різні впливи, а не взаємозамінні відповіді.

Питання про его зробили ці пошуки більш інтимними. Коли ми кажемо «ось хто я», чи виражаємо ми щось, що для нас дійсно важливо, чи просто тримаємося за опис, який уже не знаємо, як залишити?

Тут немає єдиної східної чи західної відповіді. Наступні філософські погляди пропонують додаткові способи розгляду цього питання; вони не є твердженням, що я практикував кожну згадану тут традицію.

У буддійській думці вчення про непостійність і відсутність «я» (анатман) ставлять під сумнів ідею про постійну, незалежну сутність, яка стоїть за всім, що ми називаємо «мною». Це не просте твердження, що людини не існує або вона не має значення. Це заклик дослідити те, що ми вважаємо незмінним, і те, як прив'язаність до цього може стати джерелом страждань.

Поруч із цим стоїть питання про его: що стається, коли корисний опис нас самих перетворюється на те, що ми мусимо постійно захищати? «Я — тихий». «Я завжди справляюся». «Я не з тих, хто змінює свою думку». Опис може дати відчуття приналежності, а потім тихо перетворитися на обов'язок.

Деякі західні екзистенціалістичні думки пропонують інший погляд на становлення: людина не вичерпується однією категорією, а життя набуває форми в обставинах, які ми не цілком обирали. У цьому дослідженні питання полягає в тому, як життя, що змінюється, пов'язане з людиною, яку ми розпізнаємо як себе. Трансформація не обов'язково означає, що все, що пов'язує нас із попереднім «я», зникає.

Ці традиції не є взаємозамінними, і вони не дають єдиної спільної відповіді про особисту ідентичність. Також поняття «его» не означає одного й того самого в духовній, філософській та психологічній термінології. Я ставлю їх поруч зі своїм питанням, а не стверджую, що вони його вирішують.

Поєднавши ці ідеї, я знову повертаюся до питання: Якщо я змінююся, що робить мене все ще мною?

Для Zeredi це перетворюється на більш скромне дизайнерське питання: як цифрова ідентичність може залишити місце для безперервності та змін, не вдаючи, що вона вирішила, що саме робить людину тією самою особистістю?

Це не означає, що цифрова система може визначити, чим є «я». Прагнення тут більш практичне: дозволити людині сказати «це важливо для мене зараз», не змушуючи її стверджувати «це все, чим я коли-небудь буду».

Колапс

Профіль фіксує показник. Людина містить можливості.

У квантовій фізиці кубіт може перебувати в суперпозиції станів 0 і 1. Вимірювання в цій базі дає один результат. У описі колапсу стан оновлюється до цього результату.

Люди не є кубітами. Це натхнення, а не науковий опис ідентичності. Але образ залишився: безліч можливостей, побачених через одне спостереження.

У моїй власній маленькій метафорі я уявив себе атомом у двостанній історії з можливостями 0 і 1: Я колихаюся, колихаюся. Ой, хтось на мене дивиться. Треба завмерти й подивитися у відповідь.

Це грайлива персоніфікація, а не те, як працює вимірювання: атом не помічає чийсь погляд і не вирішує завмерти, а вимірювання не потребує свідомого спостерігача. Мене зацікавив людський образ, що стоїть за цим жартом: відчуття, коли нас помічають, і ми ніби змушені зафіксувати одну версію себе для того, хто дивиться.

Цифровий профіль може відчуватися як таке звуження. Він вихоплює момент із плинної складності людського життя і завмирає на ньому.

Це не завжди погано. Опис може бути корисним, не будучи вичерпним. Проблема починається тоді, коли щось, що було правдою в один момент, стає відповіддю, якої від нас очікують усюди.

Що ми втрачаємо, коли дозволяємо одному спостереженню стати цілим описом?

Шепіт і дані

Уявіть, що ви обираєте тихий ресторан, тому що вам потрібно почути, як хтось щось скаже.

Система бачить бронювання. Вона фіксує перевагу тихих місць. Вона записує вибір, але пропускає шепіт. Вона бачить дані, але не бачить, що цей вечір означає для вас.

Завтра ви можете захотіти музику, достатньо гучну, щоб у ній розчинитися. Обидві версії вас є справжніми. Жодна з них не має виправляти іншу.

Проте профіль може нести першу відповідь далі, наче друга була помилкою. Вибір стає патерном. Патерн стає ярликом. Зрештою, ярлик починає говорити замість вас.

Відсутній контекст — це не обов'язково те, що система має збирати. Ви не повинні розкривати свій «шепіт» лише для того, щоб вибір ресторану не визначав вашу особистість. Іноді системі потрібен конкретний висновок, а не інтимне пояснення.

Ми — це не один профіль.

Геометрія ідентичності

Це серце Zeredi.

Ми віримо, що відповідь може бути щирою, не будучи постійною. Життя продовжує рухатися після того, як форма заповнена. Ми змінюємося так тихо, що наші цифрові привиди часто залишаються довгий час після того, як ми пішли вперед.

А що, як ми могли б змінити геометрію ідентичності?

Тиха вечеря і гучний вечір не потребують двох різних людей для пояснення. Їм потрібен простір для різних контекстів.

Те, що ви проявляєте в одній ситуації, не обов'язково має стати описом, який слідує за вами всюди. Тихіша сторона не менш щира, ніж гучніша. Жодна з них не має містити в собі всю людину.

І навіть охайний, організований ярлик може стати кліткою, якщо хтось інший сприйме його як постійний або універсальний. Питання залишаються: чий це опис, де його місце і що стається, коли він більше не підходить?

Інші частини вашого життя можуть залишатися тільки вашими. Не кожна деталь має бути виставлена напоказ. Не кожна відмінність потребує пояснень.

Місце на полях

Асистент міг би допомагати зі звичайним завданням, не перетворюючи кожну взаємодію на глибоку теорію про вас. Бути корисним не означає претендувати на останнє слово в тому, ким ви є. Бути зрозумілим не означає віддавати все.

Zeredi все ще розвивається. Візії формуються, а застосунок перебуває в розробці. Це питання, що керують роботою, а не твердження, що кожен уявний досвід уже доступний.

Ми не відповіли на всі питання, з яких це почалося. Деякі стали дизайнерськими рішеннями; інші залишаються питаннями, які ми хочемо, щоб дизайн продовжував ставити.

Наша мета — не створити профіль, який нарешті вмістить у себе всю людину. Мета — створити опис, що має вільне місце навколо себе.

Місце для іншого контексту.

Місце для іншої відповіді.

Достатньо місця для того, щоб ви стали кимось, кого ваш профіль ще не зустрічав.

Прочитайте «Ви — не один профіль»

Ці питання також перегукуються з Філософією самовираження Zeredi: створюванням простору для того, що ми виражаємо, без спроб трактувати це як всю особистість.